Артем Лоік & Абіє - Запам'ятай

Все, що маю з вогнестрільного, — це мої вірші!
Ти навчила мене думати і римувати,
І тому я націлюю смертельну риму ваті!
Яка лізе і лізе, як хмара із-за лісу,
Та не знає, що наші воїни із заліза!
Ми крокуємо до волі, нас таких доволі,
І наша доля — недолі, вибачайте за недолік!
Зомбі, Україна то є не росія!
Ви хотіли обійняти нас, як Месію?
Цар у бункері ваш посідіє, полисіє,
Доки наш народ і під снарядами — поле сіє!
Україна, ти навчила мене давати відсіч!
Ми коріння пам'ятаємо: у нас в крові Січ!
І моє слово на папері із обійми мозку
Може допоможе воїну убити монстра!

Ти запам'ятай очі темноти,
Залети за край, там, де ти не ти...
І себе впізнай і себе знайди,
Дощенту зруйнуй і заново створи! (3)

Хай надія грає знову на одній струні,
Все, що мушу — доставати музу із труни,
І писати, і писати, допоки не пізно!
Все, що маю з вогнестрельного, — це мою пісню!
Хай дорога на свободу, як кобра петля,
А війна затягнулась — неначе петля!
Поки ваші задолюби від страху присіли,
Наші кращі люди одягаються в приціли!
Україна, я в собі тебе собі знайду,
Нехай хейтери кричать, що я запізно йду
До твоїх розп'ятих рук — тиранами,
Вибач, що тобі болить — ті рани - ми!
Слово буде бити, болітиме голова,
Та моя чарка не пустіє, Бог мій літер долива!
Наша воля і свобода нетерпима була вам,
Та не для рук диявола плавилась наша булава!

Ти запам'ятай очі темноти,
Залети за край, там, де ти не ти...
І себе впізнай і себе знайди,
Дощенту зруйнуй і заново створи! (3)