Ірина Федишин - Біль

Є біль, про який нікому не скажеш,
Є сльози, які не побачить ніхто...
Ти людям усмішку знову покажеш,
А серце, розбите, не склеїть ніхто...
А знаєш, як болить, коли ніхто не бачить,
Коли душа кричить, а серце тихо плаче?..

Ніхто не знає, як болить душа,
Коли втрачає те, чим так жила!..
Коли у грудях цілий світ згасає,
А серце все одно когось чекає!.. (2)

Є миті, які не можливо забути,
Є спогади, які обпікають до сліз...
Є люди, яких неможливо вернути,
І біль, що назавжди у серці застиг...
А знаєш, як болить, коли ніхто не бачить,
Коли душа кричить, а серце тихо плаче?..

Ніхто не знає, як болить душа,
Коли втрачає те, чим так жила!..
Коли у грудях цілий світ згасає,
А серце все одно когось чекає!.. (2)

Лети! Лети! Лети! Не бійся!
Крізь біль і сльози знову смійся!
Життя одне, і іншого не буде,
Тож слухай серце, а не те,
Що скажуть люди!..

Ніхто не знає, як болить душа,
Коли втрачає те, чим так жила!..
Коли у грудях цілий світ згасає,
А серце все одно когось чекає!.. (2)

А серце все одно когось чекає...