Артем Лоік & Абіє - Лютує

Небо на тебе лютує, не заступи за межу,
Хай я тебе не врятую, я тебе не залишу!..
Сонце заходить за обрій, не зігріва від дощу,
Але повторюю вкотре — я тебе не відпущу!..

Тільки, якщо ти палаєш, Бог помічає свічу,
Хай ти мене проклинаєш — я тебе перехрещу!
Ніч перекреслює слово — не заступи за межу...
Вірю, побачимось знову — я тебе не залишу!
Очі на тата підійме син,
Є та мета, та відніме сил,
Є що сказати, — немає слів,
Плакати час — та немає сліз!
Ти поясни йому що і як,
Тільки після, не тисни, яким був я...
Син забився за тебе, мов цуценя,
Та прошу тебе, тільки не зупиняй!..
Мені час іти, та я стою, завмер,
Не дивись так на мене, я ще не вмер!
Я сказав не "Прощай", а "До зустрічі!"
Твоя віра не дасть злу задуть свічі!
А тому, дивись лише на мене так,
Мовби не на війну я іду, а так...
Тільки лиш по дорозі бездушному зомбі,
Якщо ти не проти, піджарю танк!

Небо на тебе лютує, не заступи за межу,
Хай я тебе не врятую, я тебе не залишу!..
Сонце заходить за обрій, не зігріва від дощу,
Але повторюю вкотре — я тебе не відпущу!..

Мила, щоб в теплі твої обійми
Знов повернутись — в руці обійма!
Бог один знає навіщо спускає
На голови вільні постійні війни.
А, може, це люди, які рабами
По сусідству мовчали, кнути горбами
Тримали, — сил дали рукам тирану,
Сину, не загасити рокам ту рану!
Тільки до ніжних твоїх долонь
Згоден склонитися у полон,
Я б із радістю скинув свій патронташ
Та Аполлон покидає наш Вавілон...
Ти мене тим мене пам'ятай,
Я прийду із поетом в його куплеті,
Якщо ворог прийшов відібрати рай,
Я його затягну за собою в пекло!

Небо на тебе лютує, не заступи за межу,
Хай я тебе не врятую, я тебе не залишу!..
Сонце заходить за обрій, не зігріва від дощу,
Але повторюю вкотре — я тебе не відпущу!..

Тільки, якщо ти палаєш, Бог помічає свічу,
Хай ти мене проклинаєш — я тебе перехрещу!
Ніч перекреслює слово — не заступи за межу...
Вірю, побачимось знову — я тебе не залишу!