Артем Лоік - Зіркова країна

Я писав це коли були вуста у молоці
Так ненавидите, що нагадуєте, молодці!
Та не вам відповідаю, ваші викрики до лампи
А тому, хто зі мною шлях долає із "талантів"!

Тільки їм, "розкладую" детально
По полицях:
Був наш Крим, паляниця ще не стала полуниця
Був і я, молодий, зелений і на все готовий
І "страна" була, якою тоді правив Янукович!

І цю пісню я читав відверто, як завжди
Але час ішов, я ріс, і
Сам собі сказав "зажди"
Сам себе перебудовував пірнаючи у працю
І мені вистачає сили сказати: "я помилявся!"

Не про дев'яте травня, це
День пам'яти понині
Але не свято, де всі нажираються як свині!
У Львові була вчинена навмисно провокація
А я тоді ходив собі стежками Скоропадського

Дуже важко змінюватись після тридцяти
Та ніколи не пізно вчитись, любити і рости!
Я писав: "Звездная страна" та йдуть роки
Зіркова країна вибач за мої лапки!

"Кто тебя выдумал?", мої предки невидимі
Загартовані війнами, окупантом зневільнені
Де народ прокидається і німим не прикинувся
Де від гучного снаряда
Нарешті і я прокинувся!

Країна де не тліли, а вогнем писали повість
І хай втрачали тіло
Та ми не втрачали совість!
Де погрози спростували, де
Свобода і протести
Де ми разом повставали, помирали і воскресли!

Ще зі школи, говорили гордо із за парт
"отвечать на русском круто
Українською зашквар…"
І ми всі себе русифіковували власноручно
Поки кращі твори геніїв випльовув підручник

Так росла, не розуміючи весела молодь
Що для того
Щоб стерти народ потрібно стерти мову!
І я бігав російськими римами по мінусам
І шукав хто винен, та догнав тепер
Що винен сам!

Пропаганда спалювала сторінки наших поетів
Та я звалюю, як у Бредбері "по Фаренгейту"!
І продовжую лінію гнути всім на зло вам
Лиш не забудьте пом'янути не
Злим тихим словом

Не пізнав мого життя, кажеш я перевзуваюсь
Ні я змінюю взуття, коли із нього виростаю!
А ти ходиш у одному, коменти немов доноси
Чужі зачовгані думки за іншими доносиш!

Я був тим, яким мене зростили дев'яності
Та весь час шукав рідний Сіон
Як Нео у Вачовскі!
Так писав "Звездная страна" та йдуть роки:
Зіркова країна вибач за мої лапки!

"Кто тебя выдумал?", мої предки невидимі
Загартовані війнами, окупантом зневільнені
Де народ прокидається і німим не прикинувся
Де від гучного снаряда
Нарешті і я прокинувся!

Країна де не тліли, а вогнем писали повість
І хай втрачали тіло
Та ми не втрачали совість!
Де погрози спростували, де
Свобода і протести
Де ми разом повставали, помирали і воскресли!