Klavdia Petrivna - Я сама собі світло

Я навчилась мовчати красиво,
Не просити нікого лишитись.
Місто гасить вогні мовчазливо,
Я навчилась сама не губитись!..
Каву п'ю без чужих обіцянок,
Телефон більше не пам'ятає,
Як чекала чиїхось світанків,
Тепер сонце мене обирає!
І хай кажуть: Так важче одній...
Я не проти цієї дороги!
Я не стала холодною, ні!
Просто більше не прошу допомоги!

Я танцюю під тиху ніч,
Де ніхто мене не рятує!
Я сама собі світло і тінь,
І мене це давно не дивує!
Не шукаю чужих теплих слів,
Вони тануть як лід на весні...
Я не втратила віру в любов,
Просто віра тепер у мені!

Я збирала себе по деталях,
Як розбиті колись дзеркала...
І тепер у своїх відображеннях
Я нарешті себе знайшла!..
Хай хтось скаже,
Це гордість чи втеча...
Хай хтось скаже: Так не живуть!
Я навчилась не бути для когось,
Щоб нарешті собою буть!..
І коли стане трохи темно,
Я не кличу нікого поруч,
Бо я знаю, всередині тихо -
І цього вже достатньо!

Я танцюю під тиху ніч,
Де ніхто мене не рятує!
Я сама собі світло і тінь,
І мене це давно не дивує!
Не шукаю чужих теплих слів,
Вони тануть як лід на весні...
Я не втратила віру в любов,
Просто віра тепер у мені!

Може завтра хтось прийде без слів,
Без обіцянок і без умов,
А поки, я просто живу,
І цього мені досить знов!
Я танцюю під тиху ніч...