Паліндром - Я боюсь

Мої щоки провалилися в безодню,
Я знов похудав.
Запах поту забирає dove,
Моє жирне волосся схоже на морську капусту.

В цих дворах стало темно, тепер я боюсь тут,
Я бачу ухилянтів, які пахкають кальяни.
Але я сам боюсь піти до тцк без ляни.
Зжимається анус, ніби в кріслі у дантиста,
Однокласники їбашуть на всі 100, будучи 300.

Я боюсь, шо завтра не стане благодійних концертів,
Зі справжніх реперів кулю витягують пінцетом.
Тому я не знаю жодного реп артиста, власне,
Просто ше є пацани, які копають класно.

Боюсь перетворитися на музику,
Під яку пиздять про погоду,
Їдучи в таксі на день народження.
Наступна пісня буде про барабан печалі,
Грає фоном, поки хтось купує новий чайник.

Майже нема крові, війна — жирна п’явка.
"слава україні" стало вітанням на п’янках.
Не знав малим, шо буде така хуйня, коли малював промінь:
Шо ти вибираєш — бронь чи бронік?

Я боюсь машини “на щиті”, я опускаю погляд.
Мені здається, ніби я живу дарма поряд.
Сонце недоречне, тут пасує заметіль,
Я почуваюся як жарт, який не залетів.

Я так боюсь наркотиків, депресії, лівацтва,
Яке мені приписують. Сідайте, у вас два.
Добре, шо мене ніхто не знає, крім мене,
Добре, шо ця музика ше грає в когось, крім мене.

Навколо мене цвинтар, там не горять лампадки,
В пісочниці нема дітей, але стирчать лопатки.
Милосердя на війні — це як веселий цвинтар стуса,
Аби я до кінця війни лише не здувся.

Час збирати каміння минув, пийте вітаміни,
Шоб не пропустити, коли прийде час збирати міни.
Хочеться пити, але галя без відерка,
Знаки наших міст продірявлені, як терка.

Страх тягнеться за мною — на шнурку бляшанки.
Моїй мамі байдуже, шо я ходжу без шапки.
Сниться нова війна, тепер озброєні триноги.

Увага, відбій повітряної тривоги.

Я боюсь.