Артем Лоік - З Богом

Боже, скільки нам іще гребти
В океані, де хвилі твої
Клюють наші хребти?
Боже, скільки нам іще брести
По замінованій дорозі
Залишаючи хрести?

Боже, скільки нам іще молитв
Із очей неуловимо лить
Скільки нам іще спалить
У вогні для тебе хат
І збудувати сірих плит

Боже, скільки нам іще терпіть?
Подивись, тече по тілу
Кров солона, а не піт!
Боже, скільки нам іще тремтіть
За дітей, що від сирен
Прокинулись не від трембіт?

Боже, скільки нам іще сіток
Може все наше життя
Лише відос твій у тік-ток?
Боже, я тримаю твій квиток:
Він у грудях моїх б'ється -
Дякую за біток!

І я не читаю - кричу
І все виливаю на лист
І благаю Тебе - почуй
І гукаю Тебе - спустись!

І я заряджаю свій вірш
І все римами плачу
І гукаю тебе - спустись!
І благаю тебе - почуй!

Сину, так болить тобі, проте
Я точив тебе, як камінь
Щоб отримати шедевр
Сину, та камню сил не вистача
Зрузуміти скульптора
Який б'є його весь час

Сину, щоб ти захотів свободи, -
Біля кордонів твоїх посилив сволоту
Щоб ти знав, яка сила в тобі є, -
Я наслав на тебе зграю
Збожеволівших гієн

Сину, щоб почув своїх дідів, -
Прогримів тобі снарядом
Та я того не хотів
Сину, закурив вогнями дим
Щоб побачив ти нарешті
Свій забутий рідний дім!

Сину, щоб ти знав
Де рідний край, -
Дав диявола сусіда
Тому не жалій - карай!
Сину, щоб помітили ліхтар -
Потрібна темнота

І я не читаю - кричу
І все виливаю на лист
І гукаю тебе - почуй
І благаю тебе - молись!

І я заряджаю свій вірш
І все римами плачу
І благаю тебе - молись!
І гукаю тебе - почуй!

А я не читаю - кричу
І все виливаю на лист
І благаю Тебе - почуй
І гукаю Тебе - спустись!

А я заряджаю свій вірш
І все римами плачу
І благаю тебе - молись!
І гукаю тебе - почуй!