Олександр Положинський & Тартак - Тільки Не Плач

Прагнення волі б'ється у грудях,
Як пташка у клітці.
Віра спалахує з кожним стисканням руки.
Бачу своїх - впізнаю по зарубці,
По знаку, по мітці,
Жодного з них не заманиш на срібняки!
Нас не спалило вогнем, не втопило водою,
Мідними трубами нас не звели зі шляху!
Ти вже лягай, а я ще тихенько постою,
Ще помилуюсь, як місяць повзе по даху.

Тільки не плач! -
У сльозах не знайдеш порятунку!
Тільки не ний! -
Не народиш запалу в нитті!
Все в наших силах!
Ми - люди міцного ґатунку!
І ще буде любов, буде радість
І щастя в житті!

Бачу обличчя людей, що ніколи не прийдуть,
Кращих за них я мало кого зустрічав!
Ті, хто лишились, - хороші - дарують надію,
Що в бурхливому морі знайдемо спокійний причал!
Гарні причини нас спонукають до руху,
Погані примушують мати ще більше вогню.
Тож ті, що приходять, приносячи смерть і розруху,
Розвалять свої черепи об нашу броню!

Тільки не плач! -
У сльозах не знайдеш порятунку!
Тільки не ний! -
Не народиш запалу в нитті!
Все в наших силах!
Ми - люди міцного ґатунку!
І ще буде любов, буде радість
І щастя в житті!

Зорі розсипані в небі, як крихти кришталю,
Я б все дивився і мріяв, та мало часу...
Не можу дозволити краяти серце печаллю,
Бо як серце зірветься - впаду і не донесу!
Є, що нести, є чим світити і гріти!
Маю причину йти - і не одну!
Ми з тобою - коштовні й прекрасні,
Немов самоцвіти. Пам'ятай свою цінність!..
Ходи-но сюди - обійму!

Тільки не плач! -
У сльозах не знайдеш порятунку!
Тільки не ний! -
Не народиш запалу в нитті!
Все в наших силах!
Ми - люди міцного ґатунку!
І ще буде любов, буде радість
І щастя в житті!