Олександр Положинський – На Висоті

Раз уже так сталося, що треба
Постріляти – то стрільну!
Вибір невеликий – або пан, або пропав!
Я б хотів на море, а потрапив на війну,
І тепер роблю одну
З найбільш шляхетних справ.

І моя смерть прийде за мною,
А я стоятиму на недосяжній висоті,
І гордий стяг над головою,
І цінності в житті уже не ті!

Бруд і піт завжди зі мною поруч і на мені,
Щастя – це тоді, коли помився і поправ.
Завжди маю чим себе зайняти на війні,
Бо готую тут одну з найбільш холодних страв!

І моя смерть прийде за мною,
А я стоятиму на недосяжній висоті,
І гордий стяг над головою,
І цінності в житті уже не ті!

Перекури, перебіжки, перестрілки, переляк -
Все пісне і прісне, наче каша без приправ.
Не питайте мене – як ти? Я – ніяк...
Знаю, тільки правий той, хто має більше прав!

І моя смерть прийде за мною,
А я стоятиму на недосяжній висоті,
І гордий стяг над головою,
І цінності в житті уже не ті!