Vyshebaba & EtnoGen - мовчання

Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи
Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи

Щоб сховатись від смутку та порожнечі
Ми говоримо про дріб’язкові речі
Так світанок розмінюється на вечір
Опадає пітьма під вагою зливи
Кожен злочин обтяжується мотивом
Кожен з нас замовкає про особливе
Темнота спонукає себе картати
Пам’ять знає навпомацки кожен кратер
Врешті-решт ми усі мовчимо про втрати
Мовчимо про усе непідвладне мові
Гарячково розставлені розділові
Непромовлені вчасно слова любові

Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи
Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи

Про утрачений рай і своє вигнання
Із дитинства можливо чи то — зі спальні
Де не чутно ні стогону ні мовчання
Про змарнований час що крізь пальці лине
І якщо перевести в пісок години
Ми би йшли через дюни мов бедуїни
Все про що говорити не стане сили
У пітьмі проступає волоссям сивим
І виводить мовчання німим курсивом

Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи
Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи
Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи
Не щебече соловейко ой не щебече
По тихому Дунаєчку о-ой сидячи