Артем Лоік - Потемніло небо

Потемніло небо, зупигитись або
Знову битись з надією, що не мине Бог!..
Моя мрія - за борт, а у музи - аборт,
Можу бути ким завгодно та не буду рабом!

В перемішку з РЕБами йде моя музика,
А душа сидить за ребрами немов ЗК,
І вже більше не співає, а нашіптує,
І вже думаю - не має, а начебто є...
Хай летять крилаті вірші у камін, хоча
Я хотів, що мене слухали, як Міндіча,
Мої плівки заримовані у шифрограму,
Щоб догнати сенси, в матриці лиши програму.
І піти за рамки нібито картина Бенксі,
Я був далі від мети, коли сидів у Бенсі.
Думав, я обрав свободу і плюю на титул,
Мене бісить ваша поза, ваша типу-типу.
Зірочки танцюють, з неба падають все нижче,
Їх лякає лише те, щоби не впали в ціні ще.
Вибачаюсь знову, дозволяю дику зустріч,
Чи іду знову наосліп, а хотів назустріч...

Потемніло небо, зупигитись або
Знову битись з надією, що не мине Бог!..
Моя мрія - за борт, а у музи - аборт,
Можу бути ким завгодно та не буду рабом!

Світом править лиш диявол, це відомо Богу,
Хай новий Роланд шука дорогу, знов дорогу.
Ми залишимось у тунях під його ногою,
Він голодний як Сатурн на картині Холлі.
Моє серце, геть усі завуальовані,
Німі хоч мовленні, для молоді немов вініл,
Ті білі рани забинтовані чорними бинтами,
Тут кожен з нас - Тесей з русифікованими лабіринтами.
Не вмсітився в рядок - хай так залишається!
Псевдокритики, видихайте!
Я так довго в цьому, що мені цей коментатор!
Був кому татом, тут об'єднував як комутатор,
Був кому автор, кому батлер, кому тренер Картер,
Бу ставив крапку, був, щоб виправляв на кому крапку,
І якби не змінився реп мій, не підспівуй, чікси,
Лупати скелю - це єдине, чого я навчився!

Потемніло небо, зупигитись або
Знову битись з надією, що не мине Бог!..
Моя мрія - за борт, а у музи - аборт,
Можу бути ким завгодно та не буду рабом!

Я звертаюсь не до маси, заскладне те все їм,
Моя ниточка рядка летить в айтюн з Тесеєм,
Особистостями в формі, не копіям копій,
Яких веде доміно тавро лабіринт окопів...