Артем Лоік - Не зміниться

Все повторює міна ця:
тут нічого не зміниться...
А за нею гранатами:
буде правда за ґратами...

Та мені все не віриться,
що нічого не зміниться!
Якщо можу ще віршами,
мрії всі не повішені!

Он квитки, а он Вирлиця:
тут нічого не зміниться!
Повертайся, Кіхотику,
у полтавську екзотику

з галушковими фресками
і грошовими внесками,
де на суржику зміна вся,
і нічого не зміниться.

А я вперто не вірю, прошу: підніміть мені вії, як Вію!
Так хотів свою мрію, та тільки не знав, що із неї зробили повію!
А я вперто не хочу, прошу: не лікуйте мої сліпі очі!
Може тільки з такими очима я розберу Твій Лікарський почерк!

Боже, може тоді я сліпий і наївний повірю у поступ Кіхота!
Не помічу набиту кишеню у Твого апостола із Керіота!
Який всіх підкупив за столом, і тому вони кліпають далі очима…
Я сліпий, який бачить усе, як у «Запаху жінки» герой Аль Пачіно!

Все повторює міна ця:
тут нічого не зміниться...
А за нею снарядами:
гола правда з нарядами...

Та мені все не віриться,
що нічого не зміниться!
Якщо можу ще піснями,
мрії всі не у плісняві!

Проковтне тебе вирва ця,
он квитки, а он Вирлиця!
Повертайся, Кіхотику,
у полтавську екзотику

з котляревськими стінами
і прийнятними цінами,
де на суржику зміна вся,
і нічого не зміниться.

А я вперто не вірю, для своїх людей десять років в ефірі!
А точніше п’ятнадцять, нехай моя мова для маси немов суахілі!
І нехай гонорар мій — цей шеврон від піхоти й міцний гонор армій!
Я руками до карми в друкарні штампую вірші тим, хто духом сталевий, як Арні!

І продовжую поступ! Нехай це вже далеко не просто!
Нехай гроші свої роздає онімілим зіркам керіотський апостол!
І на руки митців і поетів надягає тактично наручники,
та пісні, що потрапили в тренди, — не транслюють тактичні навушники!

Світле пиво запіниться,
тут нічого не зміниться...
Ну а потім з біленькою
стане правда новенькою...

Та мені все не віриться,
що нічого не зміниться!
Якщо можу ще треками,
мрії всі не урекані!

Слово правильне вирветься,
не ковтне мене вирва ця!
Чуєш звуки під стінами?
Вони будуть постійними!

Я гатитиму панчами,
як Кобзар після панщини,
і продовжиться зміна ця,
і нічого не зміниться.