Stasya - Ми діти

Ми діти, що грають в дорослих
Ми плачем, коли нас не чують
Так хочеться бігати босим,
Та люди побачать і взують

Так легко пробачати, коли були малі
Не страшно в ігри грати з життями дітворі
Обняти маму й тата, поки ті ще живі
Знати, що поруч з ними ми від зла захищені

Так хочеться стрибати й радіти дрібниці
На ніч казку читати, що там на полиці
В село на кожне свято до бабці на млинці
Глянути діду в очі, в милі зморшки на лиці

Ми діти, що грають в дорослих
Ми плачем, коли нас не чують
Так хочеться бігати босим,
Та люди побачать і взують

І прийде той час за крок до вічності
І згадаєм ми свої погрішності
Що було, як є і що залишиться
Вітка дерева-життя колишеться

Ми діти, що грають в дорослих
Ми плачем, коли нас не чують
Так хочеться бігати босим,
Та люди побачать і взують