SVIRIDENKO - Єдина

Буває, що серце згорає...
Буває віра, як віск, тане...
Часом лиш попіл кружляє,
А темрява в серце заглядає...
Що сказати?..
Живе легко ранити,
Але те, що піти має,
Поболить і перестане...
Скільки терпіла ударів
Ти в спину?..
Скільки дітей
Не зустріла з загину...
Ніколи тебе не покину,
Моя єдина!..

Я тебе біля серця триматиму,
Наче з попелу птаха плекатиму,
В білосніжні світанки і небесну синь,
Загорну тебе, мила, у промені!..

Не слухай, чуєш, що скажуть вслід,
З тобою я іду,
Триматиму міцно в своїй руці,
Ніколи не відпущу!..
І коли запалає вже край землі,
Переможе пекельну ніч,
Ми розвіємо сивий туман і дим
Новій долі навстріч!..
Хай лишається попіл, зола,
Кулі віри не зупинять!..
Не стане сили - то є слова,
Лиш дай мені ще віри!..
Щосекунди, щомиті і назавжди
Тобою надихатись! Збережу тебе!
Не дам нікому відібрати!..

Я тебе біля серця триматиму,
Наче з попелу птаха плекатиму,
В білосніжні світанки і небесну синь,
Загорну тебе, мила, у промені!.. (2)