Артем Лоік - Джетта

Заправляю свою «Джетту», і їду до тебе,
я везу тобі жилети, тільки не спіши до неба!
Дочекайся мене, друже, я лечу як можу,
знаю, що тобі байдуже, та рятує воля Божа…

Знаю, скажеш знову: слухай, не читай моралі…
Знаю, я пацан зі слова, знаю, ти пацан зі сталі!
Турнікети, тепловізор — все із укриття,
я дарю тобі валізу, — ти дариш мені життя.

Місце зустрічі — Мерефи, вони десь під Харковом,
а снаряди в чистім небі Диявол відхаркував…
Не закінчуються війни, а лише бинти…
В голову мою, як божевільні, скребуться думки…

Чи маєш ти сім’ю… Чи сина… Знаю, маєш пекло…
Хай поруч я стою, та мені до тебе далеко…
Нерівноцінний після — вийде обмін на Сході:
я подарую пісню, а ти мені свободу.

Вийде Дніпро із берегів!
Стій за добро! Бий ворогів!
Прадідів край! Праведний гнів!
Музика грай! В пащі вогнів!

Київ, Херсон, Харків і Львів,
зошит свободи у нас без полів!
Пишемо кров’ю історію, вір,
вистачить куль, як не вистачить слів!

Я не знав, що стану волонтером, та як бачиш
американські турнікети викупив за панчі!
Аптечки виміняв на рими, спальники на читку!
Я із другого виміру, та вчусь доволі швидко!

На якісь тактичні окуляри, що конче потрібні,
збираємо не зали, не перегляди, а гривні!
І час тече, і кров тече, війна — дитина фурій,
я не гружу більше віршем, я загружаю фуру!

Всі разом розділили фронт, бригади і піхоти,
на нуль помножили свій понт і стали до роботи!
Відновлюємо нашу славу — Запорізьку Січ!
Зомбі це знає і з собою бере власну піч!

Несеться моя «Джетта» сходом, як багато інших…
Не ми це почали, я згоден, — та ми це закінчим!
І я врятую музу, крила підв’яжу і рими,
яка дасть тобі сили врятувать країну!

Вийде Дніпро із берегів!
Стій за добро! Бий ворогів!
Прадідів край! Праведний гнів!
Музика грай! В пащі вогнів!

Київ, Херсон, Харків і Львів,
зошит свободи у нас без полів!
Пишемо кров’ю історію, вір,
вистачить куль, як не вистачить слів!