Артем Лоік - Старшакам 2

Ти на сцену, брат, а я на війну…
Упадеш, а я тебе підійму.
Ти питав мене, чого б я хотів?
Напиши про мене кілька рядків…

Пам’ятаю тебе ще немовлям,
тримав слово міцно ти — немов лям!
А я за тебе відпрацюю той бій,
щоб тихіше римувалось тобі…

Гола правда, як з твоїх рядків:
тут немає, друже, укриттів…
В одній точці зустрічаємо снаряди від русні,
щоб якщо накрило — то усіх…

І не Бахмут, друже, а Бахмут…
Треба бахнуть, хоч тягне бухнуть…
Та не стану синім аватаром,
не червона рута тут, тому тікає син Ротару…

А ти не спіши хапати чарку,
допиши цю пісню для початку…
Розкажи за Маріуполь, якщо не слабак,
як ми убивали на вулицях домашніх собак…

Кров на тілах і кров на пащах білих лабрадорів…
Хай слухач додумає, почувши на повторі…
Це не «Ванька-Встанька», не натягнеш шаровари,
тут такі рядки, що натовпом не перевариш…

Ти на сцену, брат, а я на війну…
Упадеш, а я тебе підійму.
Ти питав мене, чого б я хотів?
Напиши про мене кілька рядків…

Пам’ятаю тебе ще немовлям,
тримав слово міцно ти — немов лям!
А я за тебе відпрацюю той бій,
щоб тихіше римувалось тобі…

Якщо руки опустив, — у нас тут снайпер в стаї:
п’ять контузій, без ноги — стоїть не опускає!
І щоб силу свою за ніч знову віднайти,
йому необхідно відчувати сильний тил!

Одне діло знати, що іде війна, братан,
інше діло побувати три хвилини там…
І для цього твоя пісня, не для хіт-парадів,
не звикати треба, а тримати барикади!

Передай це людям, нагадай собі, інакше
ми загинемо за наше, так і не забравши наше!
Нехай цілі будуть, як то кажуть, унітарні,
та зі мною солідарні всі військові у лікарні.

Розкажи про нас без пафосу і без обману,
як твої пісні, ідеї ЗСУ не по карману
королям… Та є сліпі ще, тим, яким немає значення!
А тепловізор нам не треба, ми і так все бачимо…