ТНМК & Kozak System - Мамо

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Налий мені чаю, мам. Я вже поставив чайник
Так добре, що сьогодні ти лишилась вдома
А пам‘ятаєш, як давним-давно, за цим столом, а?
Мене сварила ти за теорему Піфагора?

А я, як завжди, втикав й ніби за вікно втікав
Очі ховав і удавав, що ніби розумію
Сам, звичайно, думав тільки про дівчат
Гадав собі, що сам вже все знаю. Вже вмію

А тато на балконі теж, тоді під ніс бурчав
Й ледацюгой називав мене, авжеж,
А сам вночі сидів, збирав наш перший комп
І пролетіла школа, як фанєра над Дніпром

Та знаєш, мам, тепер я вдячний вам
Ви вірили у мене більше, ніж я сам
Я знаю, ви потрохи вже пишаєтеся мною
Я це тримаю у собі. І над собою

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Налий чогось міцніше, мам. Холодно мені
Сьогодні можна, лий. Хоча іще не вечір
Пробач, будь ласка, я тоді звалив
Все на твої тендітні плечі. Хоча вони міцні

І не питай мене, де далі буду я
Краще спитай - чи маю теплі речі? Маю.
Чи не голодний? Ні! І я вдягаю шапку навіть навесні,
бо люта холоднеча настає під вечір

А татові ти передай, що його син,
Пішов туди, де світло поділяється на чорне і на біле
Де захищаєш від дебіла всіх, кого колись любив
Де вся земля почервоніла

Ну-ну, не плач, ніхто ж нічого не накоїв
Я знову повернуся, переможцем після бою
Ми там давно не граємось в героїв
Їх, взагалі-то, не існує, в порівнянні із тобою

Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, де я буду, краще помовчати
Мамо. Мамо. Ти не хвилюйся, я буду писати
Мамо. Мамо. Там, на війні, у нас краще помовчати

Краще помовчати
Краще помовчати