Аркадій Войтюк - Корабель

В морі тоне корабель
На холодній глибині...
Мільйони там людей
Пливли до кращих берегів.
Як не дивно, але першим
З корабля тікає капітан,
Від халатності якого
Все тріщить по швах.
І не вкладається ніяк
У моїй голові,
Чому не людьми, а золотом
Набиті шлюпки на воді,
Скажіть мені?..

А ми збудуєм зі скель
Новий корабель,
Весла - з надій,
Вітрила - із мрій!
І все почнемо з нуля,
Як справжня сім'я,
Забути б цей сон,
Будь же схильний до нас,
Посейдон! Посейдон!

Ворожі чайки на борту
Клюють знесилених людей.
Ми корабель відстоїмо,
Як не собі то для дітей.
І я радію, що від нас
Втекли усі щури,
Головне аби на камбузі
Нових не завели.
І ті щасливі береги
Було не маренням,
Адже великому судну -
Велике плавання,
Далеке плавання..

А ми збудуєм зі скель
Новий корабель,
Весла - з надій,
Вітрила - із мрій!
І все почнемо з нуля,
Як справжня сім'я,
Забути б цей сон,
Будь же схильний до нас,
Посейдон! Посейдон!

Я побажаю кораблю прийти
В потрібний порт,
І щоб в його каютах
Завжди панував комфорт,
І в широті одній
Не плавати з брудним судном,
Де з-за штурвалу ледь видніється
Маленький гном, брехливий гном!
Будь же схильний до нас,
Посейдон! Посейдон!