Аркадій Войтюк - Жінка другова

Жив та був собі козак- зірвиголова.
Та сподобалась йому жінка другова...
Та сподобалась йому жінка другова.

Ніби й досі і не жив, відшукав траву —
Попри Бога зворожив жінку другову. (2)

Довелись іти на Січ під хоругвами.
Та не з ним були в ту ніч жінка другова. (2)

Сумно шабельки дзвенять, пил та згарище.
Ідуть на ворожу рать два товариша. (2)

Втричі більше ворогів. Друг знесилений.
Пролунало поміж гір: "Прощай, милая!" (2)

Козак коника обняв, б'є попругою.
Кулю на себе прийняв, яка другові. (2)

Поверталися на Січ під хоругвами.
Гірко плакала в ту ніч жінка другова. (2)

Жив та був собі козак- зірвиголова.
Та сподобалась йому жінка другова...
Та сподобалась йому жінка другова.