Geed - Конвалія

Росла в саду конвалія, ховаючи красу під пелюстками.
Знала, що відкриючись, вразливою вона стане.
Знала, як беззахисно під дощем буває
та кохання справжнього самотня не пізнає.
Росла в саду конвалія, та попри все любові вона хотіла.
Від незнайомий додиків все тіло її біло.
І в той день, коли вона нарешті полюбила,
зрадив її той, до кого серце прикипіло.

Аби не в'яли квітне за вікон конвалія.
Може, біль утихне, може, в мене манія.
І в саду зимовому, як тиха печаль моя,
лишиться одно квітнути конвалія.
Аби не в'яли квітне за вікон конвалія.
Може, біль утихне, може, в мене манія.
І в саду зимовому, як тиха печаль моя,
лишиться одно квітнути конвалія.

Росла собі конвалія малою, вона мріяла любити і не боятись,
коли з берегів попливе вітер.
Перед ним вона стояла повністю роздягта,
а він зірвав її з корінням і серце розбито.
Чи варто ця любов такого болю, як та квітка пережила?
Душа її спустошена, а тіло трепете.
І навіть вже безсила розкриває свої крила.
Ніхто не забере жагу її квітнути ще сили.

Аби не в'яли квітне за вікон конвалія.
Може, біль утихне, може, в мене манія.
І в саду зимовому, як тиха печаль моя,
лишиться одно квітнути конвалія.
Аби не в'яли квітне за вікон конвалія.
Може, біль утихне, може, в мене манія.
І в саду зимовому, як тиха печаль моя,
лишиться одно квітнути конвалія.
Аби не в'яли квітне за вікон конвалія.
Може, біль утихне, може, в мене манія.
І в саду зимовому, як тиха печаль моя,
лишиться одно квітнути конвалія.