Наталія Могилевська - Рута

Наливай мені, небо!
Небо, наливай мені дощу!
Плаття моє і душа
Вже до нитки мокрі, а я йду!..
Моє серце, чуєш,
Ледь живе, скажи-скажи!
Але твоє серце
Просто мовчить... Біжи!..

А без нього й рута не цвіте,
Зорепадами літо мине!..
Наче мед солодкий цілував,
А залишилось гірко на губах...
А без нього й рута не цвіте,
Зорепадами літо мине!..
Діставати зорі обіцяв,
Та навіки серце моє вкрав...
А я любила!..

Знаю, не одна така,
Знаю я багато навчених,
І по спалених мостах
Вже ніколи не підуть вони!
Та від цього не легше,
Я впораюсь перша!
Спалю його обриси і далі піду!
В останню хвилину мене не зупиниш,
Я знаю, що руту знайду!..

А без нього й рута не цвіте,
Зорепадами літо мине!..
Наче мед солодкий цілував,
А залишилось гірко на губах...
А без нього й рута не цвіте,
Зорепадами літо мине!..
Діставати зорі обіцяв,
Та навіки серце моє вкрав...
А я любила!..

А я любила!.. А я любила!..

А без нього й рута не цвіте,
Зорепадами літо мине!..
Наче мед солодкий цілував,
А залишилось гірко на губах...
А без нього й рута не цвіте,
Тобі так само пече...
Діставати зорі обіцяв,
Та навіки серце моє вкрав...
А я любила!.. А я любила!..
А я любила!.. А я любила!..

А без нього й рута не цвіте...