Хас - Звикли

Як діти, за парту ховаємо правду,
Не знаєм, що завтра... (2)
Ей!

Як діти, за парту ховаємо правду,
Не знаєм, що завтра... А звикли!..
Як діти, за парту ховаємо правду,
Не знаєм, що завтра... А звикли!..
Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити і словом добити!
Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити!

Ти закохалася у тінь, яка повзла за мною,
Тебе не змити зі шкіри, я ж малював не хною!
Та є недолік, коли ти стаєш за шось стіною,
Душа в цьому двобої стає теж кам'яною...
От ми поруч ідемо - ніжний ангел і демон,
Шоб зберегти тандем, ми просто зіскочим із теми.
Кожен з нас - для когось запасний аеродром,
Моя жорстока ніжність - мій Стокгольмський синдром!

Як діти, за парту ховаємо правду,
Не знаєм, що завтра... А звикли!..
Як діти, за парту ховаємо правду,
Не знаєм, що завтра... А звикли!..
Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити і словом добити!
Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити!

А ти вий! Вий! Вий! Вовчиця, вий!
Бачиш, досі живий, краще мене добий!
А ти вий! Вий! Вий! Вовчиця, вий!
Я зберу усю сім'ю і закінчу, як Хвильовий.
Спочатку було слово! Тепер тупо ні звуку.
Давай знову зійдемось, щоб чекати розлуки.
Твій пропущений виклик більше для мене не виклик...
Якби могли, ми б зникли, але, на жаль, ми звикли...

Як діти, за парту ховаємо правду,
Не знаєм, що завтра... А звикли!..
Як діти, за парту ховаємо правду,
Не знаєм, що завтра... А звикли!..
Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити і словом добити!
Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити!

Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити і словом добити!
Ми звикли! Ми так звикли
До скону любити!