Віталій Лобач - Кораблі

Ніч, туман...
Ще не забув я твоє ім'я!
Це не сон, зачекай,
Само по собі все склалося так...
Вогні вказівні
Попереду давно вже погасли,
Твій проминулий маяк,
Напевно, був вже останній...

Розійшлись, як кораблі,
Океан один на двох.
Ти мені скажи, ти скажи мені,
Чи прожила б все зі мною знову?..
Розійшлись, як кораблі,
Вирували поміж хвиль...
Ти мені скажи, ти скажи мені,
Як не можеш жити без моїх обійм!..

А що в нас було?.. -
Любов та тепло, любов та тепло
Без тривог, щастя на двох!..
Але сталося, що все так зійшлося,
Дощ минає, та знову повертається,
Доля, як земля, навкруги обертається,
Як вода, течемо, не вагаємося,
Само по собі так сталося...

Розійшлись, як кораблі,
Океан один на двох.
Ти мені скажи, ти скажи мені,
Чи прожила б все зі мною знову?..
Розійшлись, як кораблі,
Вирували поміж хвиль...
Ти мені скажи, ти скажи мені,
Як не можеш жити без моїх обійм!..