Zlata Ognevich - Пристрасть

Залишу напевно минуле без жалю
Крок собі на зустріч я зроблю
Спитаю, у тиші: "Як бути? Що далі? Де той що люблю?"
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть
Зупиню мить мінливу
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю
Без вогню ніч зігрію
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю
Видіння розтане, як потяг в туманах
Мить на деньці серця збережу
Спитаю у тиші: "Кохання - омана? Чом за ним тужу?"
І крізь сон неначе
Знову я побачу все, що сталось наяву
Зупиню мить мінливу
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю
Без вогню ніч зігрію
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю
Зупиню мить мінливу
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю
Без вогню ніч зігрію
Сум як попіл розвію
Все зроблю щоб ти бачив, що люблю