Олена Тополя - Обеззброєна

Не кричу не мовчу cонну, ти застав би мене обеззброєну,
Без прикрас без думок без одягу, голос ніжністю зафарбований.
І заплутані надто коси, тепла постіль ще не застелена,
Тінь по шкірі проміння - полоси, тіло залпом пʼє ранок
травʼяний..

Ти б занурився в запах прянощів золотистих моїх локонів,
Стрімкий запах гарячих дотиків в їдкий запах нічної осені.
Кожній родимці б назву вигадав і дивився би мовчки голодно,
В обеззброєну від бажання, без прикрас, без думок, без одягу!

Я твоїми руками звʼязана, в них так солодко стало дихати,
Їм віддатись не зобовʼязана, та мої слабкості стали сильними.
І заплетані надто коси й голос ніжністю зафарбований,
Світла Сонця по шкірі полоси, ти застав би мене обеззброєну!

Ти б занурився в запах прянощів золотистих моїх локонів,
Стрімкий запах гарячих дотиків в їдкий запах нічної осені.
Кожній родимці б назву вигадав і дивився би мовчки голодно,
В обеззброєну від бажання, без прикрас, без думок, без одягу!

Знаєш.. як серце пораниш, якщо мене ти обманеш?
Може я навіть загину, раніше ніж кохати відвикну..

Ти б занурився в запах прянощів золотистих моїх локонів,
Стрімкий запах гарячих дотиків в їдкий запах нічної осені.
Кожній родимці б назву вигадав і дивився би мовчки голодно,
В обеззброєну від бажання, без прикрас, без думок, оголену!