Polina Dashkova & Burla - Понад Хмарами

Понад хмарами — зорі парами
Розсипаються, розсипаються
Понад росами — верби з лозами
Колихаються, колихаються
Місяць світиться — світло сиплеться
Діамантами, діамантами
Вітер дується, хлопці журяться
За дівчатами, за дівчатами

Йє!
Ти знаєш, як я за тобою сумую
Я не знаходжу собі місця — вибігаю з дому
Цілу ніч мандрую вулицями міста
Самотнього, як я
— самотнього, як ти, міста

Що поєднало мене з тобою, міста
Що розлучило тебе зі мною
Я хотів би запитати, — навіщо?
Та замість відповіді, тільки вітер свище
Десь там — у безлюдних провулках

Де лиш бродячі пси
Блукають, шукаючи притулку
Шукаючи поживи
В них в очах давно нічого не жевріє
У них нема надії
Їм залишається безбарвна безнадія

Їх нічого вже не гріє, однак, я знаю
На цих порожніх вулицях нічого не шукаю
Просто втікаю сам від себе —
В своїй уяві знову йду до тебе

Тому, що хочу
Поєднати дві розірвані частини
Одного цілого — ніжного та сильного
Чорного та білого

Можливо, я смішний
Можливо, я занадто романтичний
Такий однаково знайомий
Та однаково незвичний

Все просто —
У моїй душі горить багаття
Але, я — хочу помовчати
Тепер ти маєш щось казати

Понад хмарами — зорі парами
Розсипаються, розсипаються
Понад росами — верби з лозами
Колихаються, колихаються
Місяць світиться — світло сиплеться
Діамантами, діамантами
Вітер дується, хлопці журяться
За дівчатами, за дівчатами

А незабаром вийде сонце — я йому зрадію
Тому, що кожний новий день дає мені нову надію
На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш
Та, поки що, не можу зрозуміти
— я, куди ж?

Куди мені себе подіти доти
Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
Коли це буде:
— Завтра, чи, можливо, вже сьогодні?

Коли мене в свої обійми забереш ти
Мене всього, без залишку, без решти?
Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі
Своє тепло розлити у твоєму тілі?

А час іде і скільки кроків
Ще мені зробити треба
Щоб ніч минула, зникла самота
І я таки дійшов до тебе?
Здогадуюсь, що там тобі без мене
Аж нічим не краще

Можливо, трошки легше
Можливо, значно важче, ти потерпи
Я потерплю - недовго вже чекати
Але, — я знову замовкаю
Тепер ти маєш щось казати

Понад хмарами — зорі парами
Розсипаються, розсипаються
Понад росами — верби з лозами
Колихаються, колихаються
Місяць світиться — світло сиплеться
Діамантами, діамантами
Вітер дується, хлопці журяться
За дівчатами, за дівчатами