Артем Лоік - Ай

Скільки років: ай, ай, ай!
Сонечко пекло, пекло...
Думали ми: рай, рай, рай,
А воно — пекло!

Ай, плачу у дитинстві у свою подушку...
Ай, падаю із дерева, в крові коліна...
Ай, кулаком за школою ковтаю юшку...
Ай, під снарядами ховаюсь в Україні...

У-у, висиха подушка, відкриваю очі!
У-у, витираю кров і лізу знову вгору!
У-у, насипаю юшку іншим, я не хочу!
У-у, більше не ховаюсь, коли тисне ворог!

Ай, клацає російські мультики мій "тєлік"...
Ай, на колінах ще стою, і кров тече ще...
Ай, говорю "на фєнє", як і Саша Бєлий...
Ай, слухаю "совєцький" рок і "рускій" репчик...

У-у, "Квітку" Сухомлинського несу дитині!
У-у, і не ставлю на коліна сина, після
Перевчаю й перевчаюсь говорити, як людина!
У-у, і складаю власну українську пісню!

Ай, ай! Сонечко пекло, пекло...
Думали ми: рай, рай, рай,
А воно, а воно — пекло!

Ай, рідні нагодують мене Вінні Пухом...
Ай, вчителі Шевченка вкриють кожухами...
Ай, скільки років, а мої коліна пухнуть...
України діти, не Яфети ми, а отже — Хами...

У-у, сина пригощає Всеволод Нестайко!
У-у, кожухи здираю із віршів поета!
У-у, час прийшов нам із колін нарешті встати
І в русифікованому Хамі віднайти Яфета!

Ай, я іще дитина сам, і змін боюсь я...
Ай, формували світ Єсєнін і Висоцький...
Ай, тридцять років з гаком "гаварю по рускі"...
Ай, тут не розібратись без повної стопки...

У-у, брате, якщо важко, ми йдемо на гору!
У-у, проживи по Стусу, не заради миски!
У-у, мова — то є кров, вона іде із горла,
Отже, наливайте повні чаші своїх пустих мізків!

Ай, ай, ай! Сонечко пекло, пекло...
Думали ми: рай, рай, рай,
А воно, а воно — пекло!

Ай, мій народ блукає, сохне бур'янами
Ай, що робити в цій окупаційній зоні?
У-у, нація відродиться, і буде нами,
Тільки якщо той бур'ян наш
Перетвориться в газони!

Ай, ну, а як його в оте перетворити?
Ай, де куди не глянь, кидають всюди камінь...
У-у, треба працювати, брат, і глибше рити,
Віднаходити і йти вперед — за садівниками!

Ай, а якщо газони доглядати ні з ким,
І що саме поливати треба, брате, в нашій Трої?
— Мову, культуру, традицію, військо!
Та не водою, а своєю кров'ю!

Було так легко разом бути ватою,
Вбивати час, за течією плити...
— Нація — це те, що треба будувати!
Мир — це те, за що потрібно битись!