Verloka & Holly – Листопад

Я зупиняю цей дощ,
Але він знов падає,
Як водоспад...
Нащо ми пестимо любов,
Ту, що давно вже,
Мов листопад?..

Мила, ти знаєш,
Їм не розділити нас,
Ми наче атоми... Я обійму тебе
І попрошу не плакати!..
Нехай кохання тут під тиском,
Гортаємо дати ми...
Чому так складно полюбити
І не втратити?..
Вставали, падали, підіймались,
Знову падали, але твоє плече
Завжди було під градами.
Ти врятувала мене!
Зробила краще мене,
Навіть коли проблеми
Падали тут листопадами!..

Я зупиняю цей дощ,
Але він знов падає,
Як водоспад...
Нащо ми пестимо любов,
Ту, що давно вже,
Мов листопад?..

Кохання виміряю відстанню,
Пустоту тобою застелю...
Скажіть, що зі мною, лікарю?..
Без нього наче я не живу...
Без нього навіть не хочу їсти...
Без нього навіть не можу спати...
Мене врятуєш тільки ти,
Коли зможу обійняти!..

Я зупиняю цей дощ,
Але він знов падає,
Як водоспад...
Нащо ми пестимо любов,
Ту, що давно вже,
Мов листопад?..