Артем Лоік - Реальність Босха

Небесний Пастир, не дай упасти!
Вже не на тіло просимо, — на душу пластир,
Як не греби, бабоси досі всі у пастці
Де хтось у касці, а хтось у казці!

Скільки років проходив від авторів до авторів
Втомився, та порадили зайти на «АвтоРІА»
Повна пазуха куплетів, а що там по бюджету?
Із цим репом я не вивезу навіть і биту «Джетту»!

Мунком закричу, бо за вікном реальність Босха,
І зійду, напевне, знову на зупинці мозку!
Ей, еліта, ваші тачки супер, та печально
Бо на них, як не газуй, не доганяєте панчлайни!

Чому досі я не в телевізорі? Братан
Якби реп був в шоу-бізнесі, повір, — я був би там!
У тренді простирадла, а не мої вітрила,
Й тут Ікару аплодують тільки його власні крила

Стадні норми треба плавити, лиш був би чан!
Маса скаже зрадник я! Тільки, як Болбочан!
Хай за це мене ненавидять критики люто
Та повторюю: знання — найдорожча криптовалюта!

Тому папірці мої досі не з цифрами
А з віршами, що виходять із еритроцитами!
І як виливаю сльози — виливаю в олово!
Цілюсь і стріляю своїм словом в твою в голову!

Небесний Пастир, не дай упасти!
Вже не на тіло просимо, — на душу пластир,
Як не греби, бабоси досі всі у пастці
Де хтось у касці, а хтось у казці!

Русифікованим ходив, як в фільмі «Брат»
Та я визнав цю вину глибинно, наче Віллі Брандт!
І не кинувся у танці із панами
Без образ, але культура починається з панами

Яку треба зняти, розумієте, про це я
Тільки з головою Горгони за прикладом Персея!
Це і є початок, хоч відчинена в’язниця
Ми не можемо ступити досі далі «паляниці»

Вся наша еліта нами підпирає небо
Ми в зеленій Матриці і є обраний Нео
Друзі в нього дивні, Лоік, гавкати не сміти,
Та чомусь здається, що вони усі агенти Сміти

Синку, всі політики — убивці — аксіома
Краще хай не знають про це воїни Сіону
«Виступи з концертом і збери на щось іще там
І хлопцям відвези, якщо дозбереш на «Джетту»…» —

Ось воно життя! Поки в Раді сидить Тищенко!
З мене досить! Нехай скажуть дяді: «сука, ти ще хто?!»
Лоік! Без продюсерів, без премій!
Та подяка від «Омеги» точно дорожча за «Греммі»!

Небесний Пастир, не дай упасти!
Вже не на тіло просимо, — на душу пластир,
Як не греби, бабоси досі всі у пастці
Де хтось у касці, а хтось у казці!

Як не шукай асонанси, алітерації —
«Це народ не схаває», — тут ма’ еліта рацію!
Та знову, як Шевченко, повернувсь за гайдамаками
«Тут музика — фастфуд, а тому, стадо, гайда в Мак і ми!» —

Хочеться сказати і руки опустити!
Мої панчі не потрібні тут, як у відосі титри
Це не хіт — він не захватить, як пухлина
Бо я пишу не для людей, а для Людини!