Кажанна - Шиншила

Кажуть ізмалку дітям:"Вовк покуса за бочок"
Він зажада вхопити щойно зійде пушок.
Твої зуби гострі, та шерсть м'яка,
Ти зовсім не схожий на хижака.
Мряка, багнюка, в крові небезпечна сполука,
І довга розлука мене не ляка. Чекай!
Хто із нас хижак, хто є жертва?
Я хочу правди, ти хочеш жерти.
Твої кляті жести не зрозумілі,
Та ти вожак і це просто жесть.

Ця біла хуга зима,
Снігом запорошила.
Я пришила себе сама,
Я нагрішила, шиншила.
Ця біла хуга зима,
Снігом запорошила.
Приручила себе сама,
Приворожила шиншила.

Візьми мене у свою стаю,
Бо я просто зникну, просто розтану,
Кровожерливими вустами,
Ти ранив, і ранив і ранив.
А ранком рано,
Залижеш рани,
І зникнеш з туманом..
Який жаль! - Я маленька шиншилка,
Ти великий страшний вовк! Ауууу!
Ти вважав мене мішенню, та я не така проста,
Щось дзвенить в моїй кишені, і усмішка на вустах.
Не викликаєш у мене страх,
Ти велика собака із гострими іклами.
А я собаколов, ав,
Я добре знаю, що роблять з дикими.
Стояла одна, замерзала одна,
Кожного білого Божого дня.
Ріж різко, тікай хутко,
Як ядом хтось бризка на хутро.

Ця біла хуга зима,
Снігом запорошила.
Я пришила себе сама,
Я нагрішила, шиншила.
Ця біла хуга зима,
Снігом запорошила.
Приручила себе сама,
Приворожила шиншила.