VovaZiLvova & DOVI - Падали тіні

Падали тіні на наші гори
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Падали тіні, а ми стояли
Сонце зійшло - тіні помирали

Тіні падали і з ними все ставало ясно
Люди прокидаються і це прекрасно
Люди помирають, але Дух є вічний
Навіть коли мандрує у світ потойбічний
Коли здається що ці сни надто глибокі
Пригадаю яким благословенням є спокій
Пригадаю і подякую, що я живий
І нехай гори у тінях, зате наш хребет гірський
На ньому бережемо наше Українське небо
Не завжди те що хочу, але завжди те що треба
Життя мені дарує і я дякувати вчуся
Бути невдячним - це єдине, чого я зречуся
Найважче дякувати тіням, та і це під силу
Хоча б за те що нашу мужність нам самим відкрили
Страх залишився, але більше не керує мною
В мені є Бог, тому я вистою в цьому двобою

Падали тіні на наші гори
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Падали тіні, а ми стояли
Сонце зійшло - тіні помирали

Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку
Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку
Життя триває і його не можливо спинити
Не можна ні окупувати, ані захопити
Можна понівечити форму, але суть є вічна
Я думаю про це коли почуваюсь пригніченим
Я згадую, що я себе і життя возвеличую
Кожного разу як собі та іншим шлях освічую
Так щоби було менше тіней, і більше правди
Так щоб менше всього боятися, бо більше знати
Так щоб коли не знаєш, то не боятись спитати
Невігластво - блаженство, але не для нас з братом
Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу
Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти
До світла, що не забрати ніколи й нікому
Коли світло - це Бог, що дивиться за нашим домом

Падали тіні на наші гори
Ми ззовні спокійні, всередині горе
Падали тіні, а ми стояли
Сонце зійшло - тіні помирали

Падали тіні, падали тіні
Падалі тіні, а ми стоя-а-али
Падали тіні, падали тіні
Сонце зійшло, тіні помира-а-али

Падали тіні, падали тіні
Падалі тіні, а ми стоя-а-али
Падалі тіні, падали тіні
Падалі тіні, падали тіні