GO_A - Dumala

Я в середу родилася кажуть люди – горе
Не піду за багатого бо борода коле
А піду я за такого що сіються вуса
Він на мене кивне-моргне а я засміюся

Виглядала у віконце та й засміялася
Вийшла мати воду брати та й догадалася
Знаю, доню, знаю, люба чого ти смієшся
Може кого полюбила та й не признаєшся

Стояла, думала, та й зажурила
Я ж тобі, матінко, не говорила
Ждала його щовечора в садочку
Я ж йому вишила тую сорочку

Я в середу родилася кажуть люди – горе
Не піду за багатого за синєє море
Бо багатий п'є-гуляє у чужому краю
Та до мене молодої листа посилає

"Є у мене і перина і шовкова постіль
Приїдь мила-чорнобрива та до мене в гості
Є у мене срібло-злото і велика хата
Та немає кому мого коня напувати"

Стояла, думала, та й одказала
Я ж тобі серденько не продавала
Да не пиши мені свої листоньки
Я не поїду в чужі сторононьки

А я свого миленького ждала-дожидала
А як сурми засурмили в похід виряджала
А багатий сів на коня у лиху годину
Та й поїхав переждати горе на чужину

Я в середу родилася та і не журюся
Кажуть люди – буде лихо а я не боюся
Бо в милого карі очі ще й шабелька гостра
А у тебе коло хати лобода поросла

Я в середу родилася кажуть люди – горе
Сама знаю

Я в середу родилася та й не нарікаю
Сама знаю

Я в середу родилася кажуть люди – горе
Пливи-пливи моє горе за синєє море
Я в середу родилася кажуть люди – біда
Пливи-пливи моє горе за бідою слідом
Відпускаю