Сергій Бабкін - Про Дні

Люди, нумо заспіваймо пісню
Підіймемо рівень кисню
Хай він покидьків злісних стисне міцно,
Що в них аж пика трісне
Люди, ну ж бо заспіваймо пісню
Не забуваючи колишнє відганяючи смуту,
Маючи все в прагненні новими бути
Люди, давайте заспіваймо пісню
Гучніш, що є сили, навмисно
Наша зірочка надії сяє дивовижним блиском
Від їхньої поразки вже слизько
Люди, разом заспіваймо пісню
Країна солов’їна голосами барвиста
Ми є перлини зібрані в одне намисто
Нас чекає свято урочисте

Про все, що не промовити словами
Про не виплакати зі сльозами
Про все, що на душі і про що пульсує серце
Про дотик аркуша олівцем
Про небо блакитне над нами
Про найніжніші руки мами
Про неприховане добро
Про Дніпро, Дніпро, Дніпро, дні

Люди, нумо заспіваймо пісню
Кожному воїну в душу особисту
Людині, що змогла все це знести,
Крізь бетонні плити квітами прорости
Люди, заради Бога заспіваймо пісню
Хай вона у всесвітньому просторі зависне
Раз за разом повторюючись як мантра
Від старого вчора до нового завтра
Люди, гайда разом заспіваймо пісню
Лелеки крик, верба, калина, вишня
Суперечень не маємо попри сум
Якщо далеко хтось, може співати через зум.
Люди, нарешті зайспіваймо нашу пісню
Заб‘єм козацьким духом огидну русню
Розповсюджуючи кольори та коріння
Нехай лунає з нами сонячне проміння.

Про все, що не промовити словами
Про не виплакати зі сльозами
Про все, що на душі і про що пульсує серце
Про дотик аркуша олівцем
Про небо блакитне над нами
Про найніжніші руки мами
Про неприховане добро
Про Дніпро, Дніпро, Дніпро, дні

Про все, що не промовити словами
Про не виплакати зі сльозами
Про все, що на душі і про що пульсує серце
Про дотик аркуша олівцем
Про небо блакитне над нами
Про найніжніші руки мами
Про неприховане добро
Про Дніпро, Дніпро, Дніпро, дні

Люди, давайте заспіваймо пісню
Нашим захисникам та захисницям.
Нехай вона з’явиться лінією на руці
Кожен з нас, ми всі — долі своєї митці