Тартак & Арсен Мірзоян - Знаєш мій день

Розставити руки у сторони і полетіти,
Десь так, як це роблять уві сні зростаючі діти,
І в цьому польоті відчути кожну життєву клітину,
Стій, почекай, не втікай, дай ще хвилину.
Мої розмови тебе вантажать, нічого не важать,
Така от лажа, я досі не член твого екіпажу.
В житті непруха, в серці розруха, чи вистачить духу
Сказати правду, сумно чи радо, ти тільки послухай!
Знаєш, мій день ніколи не розпочинався
Без думок про тебе!.
Знаєш, мій день ніколи не розпочинався
Без думок про тебе!.
Ти зараз підеш, а я залишусь, нічого не вдієш,
Не даш ні шансу, ні крихти авансу, ні краплі надії.
Я буду лити свинцеві плити і класти круг серця,
Не зайдуть у мене твої рентгени і все відіб'ється,
Життя твоє і моє не зіткнуться окремо по колу,
Та час від часу у серці відчую болючі уколи,
Я бачу щоранку обличчя твоє на стіні, а ти і не знала,
Неначе молюся на тебе - такі от смішні ритуали.
Але час минає, зненацька приносить зміни й заміни,
І я, звичайно, важливу людину ще якось зустріну,
І мене закрутить у вихорі чар тієї феї,
Та чи я зможу присутність твою приховати від неї?.
Присутність у серці, присутність у думці,
А раптом відтворить тебе у ляльковій фігурці,
І рішення прийме смертельне, спонтанне:
Голку застромить - і тебе не стане...