Тінь Сонця - Незрима Таїна

Славуто-Дідо, мій Дніпро
Ти розкажи мені про дні
Коли кипить від спеки кров
А прохолода - лиш при дні
Її у думах ти сховав
Горять при березі піски
Ця путь буремна вікова
Її не ділиш ти ні з ким

Мартине, жалібно не квиль
Лиш ти можливо чув, як нам
Дніпро шепоче, в плюскіт хвиль
Вплелась незрима таїна

Лиш ти, можливо, розбереш
Правічне золото письма:
То на Дніпро від узбереж
Лягла призахідна тасьма
Що ж, Діду, всім наперекір
Навчусь читать твої листи
Коли старенький осокір
Прошелестить мені:

Лети!
Лети!

Мартине, жалібно не квиль
Лиш ти можливо чув, як нам
Дніпро шепоче, в плюскіт хвиль
Вплелась незрима таїна