Фіолет – Поживемо-побачимо

Така тендітна, немов цвіт абрикосовий
Я забуваю з тобою про зиму й осені
Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця
(Травить нас весна)
А я - хлопчисько простий з Дикого Заходу
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу
Людині треба людина, а я завжди кудись іду

Поживемо-побачимо
Ти знаєш, я - не герой з ікони
Поживемо-побачимо
Поживемо, давай

Шукає теплу щоку твій холодний ніс
Я забуваю з тобою, що світ це темний ліс
Я забуваю з тобою, що спокою - гріш ціна
Травить нас весна
А я - хлопчисько простий з Дикого Заходу
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу
Людині треба людина, а я завжди кудись іду

Поживемо-побачимо
Ти знаєш, я - не герой з ікони
Поживемо-побачимо
Я теж шукав свій маленький рай
Поживемо-побачимо
Ти усміхаєшся так безпорадно
Поживемо-побачимо
Поживемо, і не питай
Чому правда чужа така мила
Своя - як під серцем ніж?

Як запах випитої зранку наодинці кави
І ми немов в старій французькій мелодрамі
В якій герої не знають чого хочуть, пробач (пробач)
Я так люблю твою смішну ранкову неохайність
Перечекати б цей дощ, цю учорашню крайність
Я так люблю твій старенький червоний плащ

Поживемо-побачимо
Ти знаєш, я - не герой з ікони
Поживемо-побачимо
Я теж шукав свій маленький рай
Поживемо-побачимо
Ти усміхаєшся так безпорадно
Поживемо-побачимо
Поживемо, і не питай
Чому правда чужа така мила
Своя - як під серцем ніж?