Боудя і Тася - Журба (Покохав я дівчину)

Я кохав її, як ніколи не кохав
це спекоче почуття мені палало и тоді я зовсім тями не мав
Вже були разом у минулому житті (минулому житті)
та й зустрілися ми знову бо лише по тілу хвилями забуті пісні, немов у вісні

Покохав я дівчину, покохав тому й ночами майже не спав, вулицями блукав
Покохав до нестями, покохав не було у спокою
Покохав я дівчину, покохав перд очима наче туман, невже це самооман
Покохав, тай собі пообіцяв, вона буде зі мною

Вже нема журби, сонце цілує небо
Вже нема журби, за минуле триматись не треба
Вже нема журби, сонце цілує небо
Вже нема журби, за минуле триматись не треба

Але не зберегли
Кохання з нею ми свого (ми свого)
Не помітили в гучному мегаполісі
Ми як почав згасати вогонь
Так боляче було, та що було те й загуло восени
Я б хотів змінити я минуле, то нічого не міняв би взагалі

Покохав я дівчину, покохав тому й ночами майже не спав, вулицями блукав
Покохав до нестями, покохав не було у спокою
Покохав я дівчину, покохав перд очима наче туман, невже це самооман
Покохав, тай собі пообіцяв, вона буде зі мною

Вже нема журби, сонце цілує небо
Вже нема журби, за минуле триматись не треба
Вже нема журби, сонце цілує небо
Вже нема журби, за минуле триматись не треба